Форум » Креативи » Між Небесами » Ответить
Між Небесами
Reshtunn: Йдеш в гори і завжди надієшся побачити красу. Сподіваєшся видертися на вершину і роздивитися все якнайдалі. Буває, правда, і туман, тоді задоволення троха не те. Але, все ж таки, чим прозоріше повітря і чим далі видно - тим краще :) Буває, також, шо опиняєшся над хмарами і тільки вершини гір стирчать над білою гладдю, http://forum.beskyd.lviv.ua/viewtopic.php?t=212&highlight=%C4%E2%E0+%F5%F0%E5%E1%F2%E8 Надзвичайне видовище, побачити яке, вважається навіть краще, ніж просто ясну погоду. Особливо рідко буває попасти між хмарами. Коли хмари внизу і хмари вверху, а між ними гори. Раніще я думав шо таке можливе тільки у відносно високих горах. Але цими вихідними мав щастя спостерігати в рідних Бескидах. В мукачівці виявив шо туризм популяризувати вже не потрібно, він ітак мегапопулярний. Одні їдуть на Синевір, інші - Розгірне, інші завтра - на Буг, ми - в Бескиди. А крім нас ше купа незнайомих людей теж кудась їде. На Парасці ми були 15 по 12. Незле. Наверху настільки добре - шо ми аж просиділи на вершині дві години фоткаючи і хаваючи цю красу і канапки. Далі вже знайомою дорогою. Після уважних блукань і обслідування схилу з усією відповідальністю можу сказати: тої дороги там нема! Це такий самий гон генштабівки, як і дорога з Росохацьких полонин в Зубрівку. Тобто, колись тут була вирубка лісу, тоді існувала дорога. А зараз - на її місці зарослі дерев до 2,5 метра у висоту, хоча колія проглядається. (питання до Тараса і Єгера- скільки років тому була вирубка?). На новій карті Сколівських Бескидів на цьому куску також нема дороги, але зато є позначений маршрут :) Прикалісти. Ліс там настільки густий, шо 300 метрів долаються з пів години, а місцями пройти в принципі неможливо. Тепер я розумію Любка, коли він казав шо під петросом бачив полонину за 500 метрів, але дійти до неї не міг і мусів 10км обходити дорогою. Також ніхто з місцевих жителів про дорогу на Майдан ніколи і не чув :) Звичайно, це ж не гуцулія, шо народ ходить полонинами. Для чого місцевим пертися тим хребтом, якшо там тільки ліс? Максимум по гриби і то схилами. Тепер якшо подумати логічно - то яка дорога може існувати, якшо нею ніхто крім звірів не ходить? Але надію не втрачаємо, спустилися знову в долину, пробуємо знайти якусь дорогу вверх. Внизу йде широка лісовозна дорога(теж гон карти, бо на ній дорога весь час йде зліва від річки, а насправді майже всюди крім долини - справа). Але бічних відходів майже нема, і всі вони лісовозні та швидко закінчуються тупиком. Доходимо в кінець лісовозної дороги. Тут стоїть будка. Ше пару км попри річку по старій, порослій лісом дорозі - і падаємо ночувати. Реально дороги, якою можна було б йти, а не продиратися, тут нема :( Розкладаємо намет, готуємо їсти. Справжній холодильник: Темно та зимно. Ліс троха наганяє страху, все ж таки до найближчих людей 12км єдиною дорогою через ліс. Лягаємо спати. Хоч і відомо шо тварини на людей не нападають, але всякі думки лізуть в голову. Нехай, хто може напасти: Ведмідь, вовки, кабан і рись. Останню відкидаємо зразу, бо вона нападатиме тільки для захисту. Ведмідь - ніби теж осінню наїджений і спокійний, але то тварюка цікава, може полізти з інтересу подивитися шо тут сі діє. І шо тоді робити, сидіти тихо, зішкрабувати гамно з спальника і надіятися шо він в намет не полізе? Вовки - ймовірно, але вони зразу на двох людей, та ше й озброєних в житті не нападуть, це ж санітари, а не кіллери лісу :) Ну і кабан - тварюка потужна, але це ж звичайна свиня - людьми не харчується. Єдине шо могли вони десь тут свої жолуді закопати і раптом закортить їм їх скуштувати перед сном. Крім того, зовсім недалеко ми бачили землю розриту кабаном. З аткими тривожними думками прийшлося спати. Вранці був мінус, але жар в вогні ше тлів. Розпалив вогень, помив манашки, зготував їсти (Славік ше спить і вставати не хоче). Запах смажених ковбасок все ж таки заставив його вилізти з намету, але з усім - провсім я го мусів ше чекати до першої години дня. Курча, навіть з тьолками і то швидше з табору вибираєшся. Тому назад гнали ми швидко, добралися до Крушельниці за дві з половиною години, не проминувши місце своєї попередньої ночівлі. Ейкібана, все чисто і акуратно, лежать купкою наскладані дрова, є місце для ночівлі і вогнища. Короче якшо йти в Майдан - то тільки долиною річки Майданський Рибник (там завжди пройдеш, нехай і по воді). До річки єдиний реальний шлях - З Росохацьких полонин. Але якшо вже бути на полонинах - то дійти туда можна і через Зубрицю. Тому питання Сколе- Майдан вважаю закрите, допоки хтось з бензопилов не порозчищає 15 км молодняку :) В любому випадку 45км по осінніх бескидах то є Йо! До речі, ті білі маркування маршруту шо були тоді, перетворилися на біло - жовті з позначкою 13. І закінчуються вони на каменях. Певно також хтось маркував-маркував, побачив шо то жопа і збився :) Фото тут: http://picasaweb.google.ru/ryshtun/iYmRVG
Ответов - 3
Lopik: тре буде одного разу передітися медведем і вас вислідити. О то буде вражень!
Reshtunn: Пробуй! Даш ради за нами вгнатися - йо!
Reshtunn: Завантажив Відео з Параски. Якість, звичайно, не дуже, розмір обмежений. Але уявлення як там убло файно воно дає, може навіть більше, ніж фотографії. http://www.youtube.com/watch?v=Z5S-KZUs9IA
полная версия страницы