Форум » Креативи » Близниці » Ответить

Близниці

Reshtunn: Лазити по горах то є сила! Здоровя, яке переповнює організм після походу. Щасливий блиск в очах. Купа нових вражень і дистанційованість від щоденної метушні. Робота, плани, проблєми відходить на другий план. Ти живеш горами, спогадами про старі і планами про майбутні походи. Той короткий час, проведений серед них, надовго залишається в памяті як одні з найсвітліших моментів! Ідея походу зародилася в Любковій голові; як завжди несподівано. До нього одразу ж приєднався Петро К2. Не гаючи багато часу на роздуми я підписався також, хоч і мав деякі побоювання. Великий решпект Юрі, який за ніч до походу зголосився лізти з нами (абсолютно незнайомими йому людьми). Про Бескид і його мешканців чув він багато позитивного на різних форумах. Це був його перший серйозний похід зимою по горах і, точно, не останній. За це і решпект. План був такий. Їдемо Раховозом на Драгобрат, там катаємся до обіду, піджираємо (обовязковий пункт плану :)) і премся зі Стогу наліво на Близниці, а звідтам зїжджаємо вниз на лижах в Кваси. План відверто вярятський. Лижні черевики дуже добре пристосовані для спусків і абсолютно не пристосовані до ходьби: жорсткі, важкі та слизькі. Те ж саме можна сказати і про лижі. Спускаючись по цілині на класиці можна робити всього два маневри: їхати прямо і падати з метою загальмувати. Дещо ширші карвінги в Петра і Юри до спусків надавалися, напевно, краще. Але все рівно сумніваюся, шо від такого катання (без широких фрі-райд лиж) можна одержати багато задоволення. На Драгобрат заїхали так само http://forum.beskyd.lviv.ua/viewtopic.php?t=422 Ход-Доги в Порт-Франківську працювали, давши впевненість що все буде добре, погода - ясною, сніг - не стане а ми щасливі вернемося додому. Ранок видався пречудовим. Підйомники ше не працювали. Ми почали підніматися на схил, шоб прокатнутися і троха розігрітися. Хмар практично не було. Сонце ненадовго присіло на вершечку Петроса, відпочиваючи після виснажливого сходження і даючи змогу нам цю всю красу зафотографувати. Сліпучі промені розходилися у всі боки і освітлювали Шешул, зефірно-білі схили Стогу та горб Хімяка вдалині. Все було настільки нереально: ці засніжені дерева, хвилясті, бех жодної царапини сихили, ця тишина і спокій; шо здавалося ніби попали в снігову казку. Ми були першими, хто в той день її зруйнував. Нам заканало і ми купили 47 спусків за 180 грн в якогось чувака з бази. Людей було не багато і ми досить швидко їх всіх використали. Потім докупили ше. На верху почався пронизливий вітер. Сонце все частіше ховалося за густими хмарами. Тому, не гаючи часу, ми пообідали ковбасками в кур(в)ятні біля першого підйомника і рушили вгору. На Жандарми піднялися на одному диханні практично без зупинок. Сніг був в міру твердий. По рівному можна було і їхати і йти, а підгору нетяжко було в нього зарубуватися. Видно було сліди Ратраків, які, напевно, возили тих, кому було влом самим підніматися. Як би там не було - але найбільше задоволення від краси гір одержується тільки в процесі взаємодії з ними. Коли приїжджаєш на гірськолижний курорт, підйомник тебе завозить на гору і ти звідти дивишся навколо - то одержуєш не так вже і багато задоволення. Не відчуваєш тієї краси, атмосфери гір. А от коли дертимешся схилами, перемагатимеш, вітер, сніг, себе і накінець видираєшся на вершину - от тоді і завмираєш на пару хвилин, не можучи відірвати погляд. Так само було і з нами. Куди не кинеш оком втомленим - кругом краса. Схили, вершини, перемички, урвища, долини, наддуви, карнізи і траверси наповнюють собою простір, переходять, трансформуються, перетинаються і розходяться, міняють відчуття координат, відстані, обєму та часу. Десь далеко внизу хтось з маленьких рухомих цяток напевно дивиться на нас і думає собі: "Ото класно чувакам, хотів би я бути там з ними" або "Ото придурки, і чого б я туди дерся". Що ж - треба йти. Пронизливий вітер обпікає незахищені ділянки, мороз сковує захисні маски, сніг набивається у щілини рукавиць, в нещільно закриті кишені і капішон. До Близниці йдемо вже повільніше, акуратно минаючи лавинонебезпечні ділянки. Лижі служать то додатковою опорою, то додатковим тягарем. Місцями можна спускатися, шо Любко, К2 і Юра роблять. Правда це не дає їм великого виграшу в часі, в порівнянні зі мною на своїх двох. Спуски недовгі, але траса покрита льодом зі снігом, місцями сильно заметена. Я, не маючи достатнього досвіду катання по цілині, вирішую не ризикувати. Хто мене звідси знімати буде в разі чого? Та й без відповідної техніки катання такі спуски забирають багато сили. Ноги печуть і не слухаються, шо ше більше підсилює небезпеку. Ну і спішитися нема куди, до заходу сонця далеко. Між Жандармом і Близницею підйом хоч і довгий але досить пологий,. На вершині стирчить лише верхівка трьохметрового геодезичного знаку. Ну і снігу ж тут! Робимо невеличкий привал, їмо чоколяди, фотгаємся. Хоч до Квасів ше далеко, але появляється відчуття виконаної роботи. Звідси невеличкий підйомчик на Малу Близницю, а далі все вниз-вниз-вниз. Великою перевагою маршруту є те, шо шлях від від самого Драгобрата і аж до лісу проходить, по суті, по гребеню хребта. Зблудити важко, але триматися слід по центру, шоб не попасти на наддув. Єдиний складний момент - спускаючись від Малої Близниці минувши хрест біля стовпчика слід звернути направо до каменів, а звідти вже аж вниз до колиб. Від колиб починається лісова дорога яка виводить прямо на трасу. Проте Петро підбиває ломитися напролом через городи по азімуту. Може по кілометражу воно і швидше, але зате на шляху час-від-часу можна зустріти перешкоди, у вигляді вориння, ровів і сварливих бабок з віником :) На трасі були о пятій. Далі направо на вокзал ше з кілометр - другий. З Драгобрата вийшли десь по дванадцятій, пів перша. Тобто загальний час в дорозі 5 годин. Якшо йти без лиж і в нормальному взутті то можна суттєво виграти час на підйомах і по рівному. Хоча програти на спуску. Вокзал в Квасах подібний швидше на місце групових розборок чи ночівлі безпитульних гуцулів (якшо такі є, звісно). Тому ми тут довго не затримуємся, передіваємся в сухе, їмо охлібенний "Хлібець" і йдемо шукати шось тепле попоїсти. Як на зло - в Квасах вимкнули електроенергію. І хоча ми маємо з собою світло циклопів і газовий пальник, барменша ввічливо посилає нас на трапезу в центр, у інший бар де є, по її словах, світло. Але ми, недовго думаючи, злапали машину на трасі, заплатили по десятці і були за 20 хв у Рахові. Тут нас зустрів ше один Любко, саме той, хто перший почав називати нашого Любка "Хребтом". Хто його знає, чи по причині тілобудови, чи з ідеологічних міркувань. В нього полишали всю нашу спорягу і пішли в місцеву піцерію. Рекомендую всім, хто буде в Рахові. По трасі з Квасів минаємо перший лівий міст, шо веде на вокзал, другий міст через якусь притоку Тиси. Зразу за тим мостом наліво є супер піцерія, з дахом прикрашеним світляними трубками. Тиха і затишна, за 100 грн ми висьорбали 4 борщі, недоїли дві великі піци і випили багато соку і взяли по пиву. Потім була прогулянка нічним Раховом, більярд, коли в К2 кулі літали у всі боки від столу, і потяг додому. Провідник радо погодився пустити нас всередину швидше на годину всього за якусь гривню з особи. Але ж наскільки приємніше спати в поїзді, ніж на вокзалі. Похід вдався на славу. Набрався досвіду, троха змучився, купа вражень. Особисто для мене він був цікавий тим, шо на Свидовці я ніколи не був, не вважаючи лиж на Драгобраті. А так тепер знаю, як підніматися туди з Квасів, де знаходяться ті і ті вершини. Планую повернутися сюда влітку! PS. Для справжніх поціновувачів однойменного лижного курорту Дрогобицький молокозавод почав випуск сметани "Драгобрат" . Особливо смакує з варениками. Купити можна в Дрогобичі і в районі. У Львові покищо не бачив. :)

Ответов - 16

Stranger: Згідний на 100% шо повне задоволення отримаєш від гори тільки тоді коли на неї видряпався. Я так дряпався на Боржавські полонини(г. Гемба) і спуск також не приніс задоволення...зверху снігу була корка льоду який не давав повертати в глибокому снігу, але то фігня....головне коли заліз туда Карпати здавались СУПЕР горами :)

Reshtunn: Молодець. А чого здавалися?

Stranger: ну вони і без "здавались" суперові....просто виглядали з Гемби чи Говерли зовсім інакше ніж з Тростяни чи Високого Верху коли тебе туда завозять на дуповозці.


Stranger: До речі шас в Метро кльові знижки на лижби.....Атоміки з кріпленням = 959гр - буду брати, а то надоїло вже на класиці.

Reshtunn: дякую, цінна інфа. Я скинув Васі, він хтів купувати собі

Stranger: Мушу розказати як я купляв нарти бо мене пре з тої історії... На Атоміки я вже не встих.....після посту вони всі вивітрились з Метро .... шкода Але по наводці проголосувати за статтю Любка потрапив на магазина Горгани....а там також не зла акція на фішера http://www.gorgany.com/index.php?cPath=119_235&sort=2a&filter_id=89 Лижі Fischer CTX 400 RF2 932 грн. Лижі Fischer CTX 600 RF2 1162 грн. по асі поспілкувався з тим магазином....є в наявності на Городоцькій 5. Поїхав туда .... а там зовсім інші ціни....2300 перекреслено і продають за ~1800 , я їм дав зсилку на тіпа їхній сайт де ціни ого як нищі, тоді сказали замовляти з сайту з доставкою надом....я прям від них і замовив....тоді вони порились ше трохи в неті с сказали шо продадуть мені самі Ну забрав я CTX 600 як більш пружніші.....вже підігнав собі до ботів... А нині звонять і просяться віддати назад....тіпа то ціна без кріплення.....вот така байка.

Reshtunn: Щож, прийдеться віддати. Не варто з ними сваритися, все ж таки в одному місті живемо. Ну і треба розуміти, все амє свою ціну

Stranger: Ну про віддати питання не стоїть...лаханулись...з ким не буває... але на рахунок цін - так все має свою ціну...але вона не та що її ставлять в магазині на початку сезону....бо потім ставлять 30-40% знижку (а в метро цілих 50%) - і думаю далі заробляють. Ті самі Атоміки в метроо були на початку сезону по 1900гр!

Stranger: коли запропонували мені 3% ну знижку в їх магазині я перепитав від якої ціни і чемно відмовився

Reshtunn: В анс є знижка 10%. Згідний шо вони заробляють на сезоні. Хоч ше дешевше - купуй в травні. Але є мінуси. Менший вибір, незавжди хочеться чекати, а хочеться мати вже

Lubko: Шкода шо тільки тепер цю тему побачив - не встиг вчасно застерегти - в Метро - то не лижі - то ДРОВА! тому й дешеві... це спорадження найнижчого ґатунку, зі всіма наслідками (небезпека для здоров'я і життя і т. д.) краще взяти за ті самі гроші щось поюзане, але серйозніше. ну і накінець: чим Вам класика не вгодила?

Lubko: доречі, мій варіант Близниць: http://lubomyr.livejournal.com/3642.html

Stranger: Розкажи звідки така інфа про Атоміки SXA? Ким перевірена? і чим вони погані? Один мій колєга таки встих їх купити....так шо подивимся шо то за дрова і як будуть возити го. Бачив натуральні деревяні лижі 70х років в команчеро - ото дрова Не то шоб класика не догодила....просто вже 10 років їх юзаю...канти не тримають....та і хочеться таки попробувати шото за карвінг і з чим його їдять.

Lubko: звісно, бувають і вийнятки, але загалом є правило: хороша річ не може бути дешевою. крім того, в Метро продають все підряд, і все найдешевше. тому вже такий стереотип, що в метро - дрова. і нікого вже не здивуєш набором намет+2спальники за 200грн ясна річ, така споряга годиться тільки для походів по формулі 500х500 (розшифровую: 500 метрів від колії - 500 мілілітрів на брата)

Stranger: нє ну так нізя...в метро є все і багато і ясно шо серед всього мотлоху шо там є, може попастись і дісно кепські речі але казати шо в метро все погане і дешеве - то треба мати під цим вагомі підстави....а не один набір намета + спальника. Чувак їздить туда по справах дуже часто і наблюдає шо там робиться....розказує як динамічно там міняються ціни....на новий товар ставлять ціну дорощу ніж в інших шопах, розраховано це на народ який не дивиться на ціни а гребе все підряд, потім знижують ціни....на дешо до 25% - тоді це хороша ціна як для Львова і товар розходиться оперативно, але не весь....на залишки знижують ціну до 50% шоб звільнити місце для завезення нового товару. Звичайно така динаміка не на все....дорога техніка має дешо інші цифри.....але він багато чого собі купує власне за пів ціни і на якість товару не жаліється.

Lubko: я в жодному разі не хотів робити антирекламу. я просто веду до того, що це не є спеціалізований магазин, відповідно немає відповідного сервісу і консультацій стосовно спорядження. а зі спорядженням легковажити не можна, бо від нього здоровля і життя залежить.



полная версия страницы